Стандарт — не папір
Слово «стандартизація» в оборонці викликає алергію. Асоціація: бюрократія, роки погоджень, папери.
Але стандарт — це не папір. Стандарт — це домовленість про інтерфейс/правила взаємодій/спільні вимоги
USB — стандарт. Ніхто не скаржиться, що він обмежує творчість виробників флешок. Калібр — стандарт. Саме тому боєприпас з одного заводу підходить до зброї з іншого.
Поруч зі стандартом є ще одне поняття, яке часто плутають з ним: уніфікація. Це різні речі.
Стандарт каже, як різні машини між собою зчіплюються: протокол даних, логіка керування, кріплення, живлення. Уніфікація каже, що однакові вузли не треба робити по-різному: та сама батарея, той самий роз’єм, та сама запчастина на кілька моделей.
Стандарт дає сумісність. Уніфікація дає ремонт у полі, спільний склад і те, що людина, навчена на одній машині, впізнає другу.
І ні те, ні інше не змушує всіх робити однакові НРК. Домовленість стосується стиків, а не самої машини. Конкуренція нікуди не зникає — вона переноситься туди, де вона справді корисна.
Звідси видно, як це змикається з усім, про що я писав раніше.
Дані не течуть не тому, що ними не хочуть ділитися, а тому що немає спільного формату, в якому їх можна передати. Це питання стандарту.
Навчання відірване від поля в тому числі тому, що техніка в центрах і в підрозділах — різна аж до рівня вузлів і пультів. Це питання уніфікації.
Оператор мусить вивчати три різні мови замість однієї — знову стандарт, тільки на рівні інтерфейсу.
Екосистема — це і є сукупність таких домовленостей. Без них у нас залишається склад машин, а не система.
Питання не в тому, чи потрібні стандарти для НРК. Питання в тому, хто їх напише і як швидко. Бо якщо ми не напишемо їх самі, ми отримаємо чужі. І будемо підлаштовуватись.
