Дані — пам’ять галузі
Починаю розбирати екосистему по компонентах. Логічно було б стартувати з людини. Але я почну з того, на чому тримається все інше — включно з людиною.
Дані.
Кожна місія НРК генерує величезний обсяг інформації: маршрут, витрата пального / заряду, відмови, поведінка зв’язку, загрози, реакція оператора…
Майже все це зараз втрачається. Або лишається в носія або у форматі, який більше ніхто не прочитає.
В Unix є /dev/null — умовна чорна діра системи. Усе, що туди спрямували, зникає безслідно. Нічого не ламається, помилки не виникає. Просто нічого не лишається.
data → /dev/null
Зараз бойовий досвід наших НРК іде саме туди.
Уявіть медицину, де кожна лікарня вела б історії хвороб власним шифром. Лікування не масштабується. Досвід не накопичується. Кожен випадок — з нуля.
І далі сиплеться все. Досвід оператора не доходить до конструктора. Інтерфейс нема чим перевірити, крім відчуттів. Стандарт нема на чому будувати. Виробник не знає, що зламалось у полі, і повторює ту саму ваду в наступній партії…
Кожен компонент екосистеми розвивається відірвано, сам по собі від інших( А я говорю про інший підхід:
data → shared context → action
Дані стають спільним контекстом. Спільний контекст стає рішенням. Три ланки — і галузь починає пам’ятати.
Єдина модель даних для НРК — це не бюрократія. Це пам’ять галузі. Без неї ми будемо десять років вчитися одного й того самого.
